Хата ткача

Хата зрубного типу датована 1860 роками із с. Рожанка, Сколівського району, Львівської обл. Належить до одного із найдавніших зразків бойківської народної архітектури, які збереглись до наших днів. Стіни зведені із масивних плениць ялиці – навпіл розколені в ручну колоди. Хата є трикамерною за принципом сіни+кімната+комора. Має два вікна, які з початку були меншого розміру і очевидно їх збільшили до теперішнього у середині минулого століття.

На початку ХХ століття ця хата була розібрана і перевезена в сусіднє село Либохори родиною Каплунів. У 1976 році цю хату перекупив Бахур Петро. Відтоді хата не використовувалась для проживання, а в денний час слугувала приміщенням де працювали старші жінки майстри ткачі, які приходили туди ткати хідники.

Усі операції ткацької роботи потребували знань, досвіду, від яких залежала якість тканин та репутація виробника. Нитки фарбували власноручно природними барвниками рослинного походження. З кінця XIX ст. починає застосуватися бавовняна й вовняна фабрична пряжа, а також металеві сріблясті й позолочені нитки (“дріт”, “сухозлоть”), дуже рідко – шовкові. Якісними полотнами славилася Самбірщина, звідки їх експортували в Англію, Нідерланди, Францію, Португалію, Іспанію, Польщу, Угорщину. У XIX ст. найбільшими осередками ткацтва були – на Бойківщині: Самбір, Добромиль, Сколе, Стрілковичі, Тершів, Чуква.